се
Цитата:
Сообщение от Череп
купить доску в размер и не надо ни чего клеить,
|
а відповідь самі ж і написали
Цитата:
Сообщение от Череп
только вот на 250 уже тяжко у нас доску найти а на 300 тем более.
|
це перша проблема, тому, що немає в продажі такого стандарту, і друга , занадто багато залишається невокористаного, обрізки- рейки по 3-6 см, які і викинути шкода, і важко раціонально кудись прилаштувати, нагромаджується куча, яку з часом приходиться утилізувати, тож склеюваня позбавляє нас від нераціонального використання деревини, це перше, і друге цього вимагає майбутня якість вироба, за теперішньої технології склеювання - в майстерні залишається лише стружка та тирса, все решта використовується, і тут основний "рушій" прогресу - ціна на ліс.
Випробував всі способи з"єднань, від, "на гладку фугу", до "мікрошипа".
"На гладку фугу найдешевший, але вимагає чіткого перпендикуляру ребра до пласті, і при найменшому відхиленні від 90* при багато ділянковому щиті під час запресування може бути зповзання ребер ділянок по ще пластичному клею, це перший недолік, другий, випирання щита дугою, це якщо "вгадали" і всі ділянки щита розмістили з похибкою "ребра" в одну сторону, щоб цього уникнути робив так, підбирав ділянки на щит, робив позначку - "лінія поперек", номерував ділянки, потім, сусідні ділянки по дві складаючи поміченою стороною до купи щільно стискав (руками, струбцинами) і фугував ребро, довго, але проблема "арки" пропадала.
Другий спосіб, "на рейку", застосовую лище при збиранні щитів без клею, зкріплюючи щит на поперечну шпонку, а спосіб "на рейку" та з застосуванням клею ні, бо він найбільш трудомісткий, та й в столярному виробництві мало застосовується по причині низької якості вигляду майбутнього виробу з торців, до того, має ту ж проблему, випирання щита "аркою". тому майже некористуюся ним.
І нарешті, про спосіб з"єднання - "на мікрошип", це самий прогресивний, малозатратний, технологічно нескладний прийом з"єднання в виготовленні щитів,, тому при масовому виготвленні (на двері, ступеньки сходів, підвіконня, ну і на вулики) використовую з"днання лише на мікрошип, спосіб майже безвідходний.
Зклеюю і в торець і по ребру.
Технологія в мене така, -фугую, -на рейсмус, -на мікрошип і- в вайми. Звичайно, найбільше часу забирає зклеювання, тому клей наношу з флакона на ребро в канавки мікрошипа лише на одну пласть, потім зубною щіткою, мені нею зручніше в порівнянні з малярною, економніше бо менше клею в щітині, легше його звідти видалити на деталь, вдається аккуратніше розтирати клей, між використаннями щітку зберігаю в склянці з водою, тож, - розмащую клей по всьому ребру, потім прикладаю інше, сухе ребро, і притираю його до перенесення клею на сухе, та так, щоби небуло сухих місць ні на першому, ні на другому, пресую в металевих ваймах, дві знизу, і одна зверху по середині щита, тут же, запресований щит стягую дерев"яними, дешевими але надійними, двосторонніми ваймами, після металеві знімаю, і все, металеві вільні, тож черга незатримується, далі все повторою з іншим щитом.
Фрезерую мікрошип (і по ребру, іпо торцю) зеркально по ребрам однієї ділянки, якщо треба формувати щит по волокнах, то теж, роблю лицеву позначку поперечною лінією, нумерую ділянки. і вказую літерами "н" і "в" біля кожного ребра, це нагадує як розвернути деталь при фрезерувані, тобто, ребро фрезерується так, "н" - лице на стіл до низу- до стола, "в" - лицем до себе, в верх, от і вся музика!.
Клей пробував різний, поки що працюю з ПВА, D-3, якість -ціна задовольняє.
Псля склеювання щита достатньо лише циклею зняти залишки сухоо клею, і все.
П.С. ще одне, перед запресуванням, даю витримку пару хвилин, (3-5), для того щоби клей просочився в деревину, бо інакше велика його частина вилізе і пропаде, також надто сухі і тверді деталі інколи ще зволожую тою ж щіткою, що зберігається в склянці з водою, без зтрушування води, це теж покращує проникнення клею в деревину, температура в майстерні не нижче +20*.