Сьогодні погода сприяла поїздці до бджіл. Сонечко, сухо і не холодно. Загрузилися з сином на мотоблок і вперед, за 8 км від найближчого села, або ж від дому за 17. Їхали непоспішаючи, , де гриба трапляли - забирали, де зеленушки - ті теж коробки не уникли. Маслючки... хоч ні, за маслюками не гналися.*
Ось і пасіка. Тут відносно не далеко одна від одної стоять 5 колод: 4 з бджолами, п"ята пуста. Пасіка створена в 2015 році, у тому ж році одну з колод зайняв рій. До цих бджіл і піднявся відразу.
І відразу розчарування: нема бджіл. Думав злетіли, одначе, вибираючи соти з медом, зрозумів, що бджоли пропали без матки. В цьому році таке явище в нас поширене, в рамкових стали трутовками 3 сім"ї тільки в мене, а ще в знайомих... Короче, забрав я всі соти, кіло 10 меду, геть слабо.
Друга колода буквально за 50 метрів, рій її заселив у минулому році.
Роботи практично нової нема, меду мало, підрізав кіло 3, решта бджолам.
Перехід за метрів 100. Колода витягувалася в минулому році, рій поселився в цьому. Виліз, відкрив, і десь далеко в голові декілька невеликих сот і бджоли на них. Не жильці.
Черговий перехід в 100 метрів, нова стара колода. Рій заселився в цьому році. Ці хоч перезимують.
Переїзд в 3 км в сторону. Там самотою стоїть колода. Напівгнилий осиковий чурбан. Перший рій прожив 3 роки, другий... теж мабуть три зараз буде. Це чи не єдиний стояк у мене. І меду тут ніколи достатньо не брав, хоча довколо десятки га крушини, сотні вересу ( це ж стосується і попередніх колод). Минулою зимою у вулик забралася куниця, сьогодні ж я тільки й виліз для того, щоб оббити вразливі місця жестю. Меду нема.
Так що дуже важкий рік на лісовий мед. Побачимо завтра. Сьогодні ж ще викладу пару фото, зроблених перед тим, як телефон розрядився. Гарно. І в лісі гарно. І гарні гриби ще зустрічаються в цю пору.
