Вважаю, питання, підняте колегою
Igor, актуальним, але… не до часу. Ось чому.
З міркувань патріотичних – хотілося б мати бджіл не жовтих італійських, чи ще якихось там, а наших, «рідних», жовто-блакитних
.
Якщо серйозно, районуванню порід у нас ще довго не буде надаватись серйозна увага. І одними з найвагоміших чинників, як доречно зазначалось, є «бабло» і та ж совість, звичайно. Витоки проблеми – з двох напрямків.
Перший – міністерство аграрної політики. Там серйозним розумним дядькам і так вистачає клопоту, їм не до бджіл. А питанням займаються ситі недоумкуваті клерки, яким «по фігу» якесь там районування . З подачі вітчизняної «науки» вони сотворять гори потрібних інструкцій, дозволів, заборон тощо.
Другий – наша наука. В інституті бджільництва сидить велика юрба таких же недовчених кандидатів та аспірантів, але на відміну від міністерських – вони босі і голодні, бо зарплатня у них мізерна. От такі за 30 пфенігів «нарайонують» що завгодно, та ще й під керівництвом своїх патронів – докторів сотворять три лантухи монографій та дисертацій. Обгрунтують будь-що, одним словом.
Називались прізвища відомих у нас матководів. До них - така ж довіра, як і до інститутських. Бо всі вони зациклені навколо того ж бабла.
Далі. Хто буде дотримуватись якихось рекомендацій та контролювати? Це за «радянки» були сільгоспуправління, зоотехніки по бджільництву і т. інш. І ніхто навіть подумки не міг порушити інструкції, і бджолине господарство в основному базувалось в колгоспах чи радгоспах. Тепер і великі і малі пасіки у приватній власності, куди – зась будь-яким настановам та інструкціям. А отже, як казав класик, «життя диктує свої суворі закони». Де всім керує те ж саме бабло. І хочеться нам чи ні – кожен "районує" ту породу, яку вважає кращою, звідки б вона не була.
Зазначалося, що Євросоюз надає нам підтримку на розвиток бджільництва. Даремні то клопоти: роздерибанять на всіх рівнях, і наостанок випаде нуль. Буде проблема до тих пір, доки не почнуть відрубувати руки за корупцію. Іншими словами, порушене колегою
Igor питання почне вирішуватись, коли очільниками держави будуть люди сумлінні, безсрібники, а значить в кінцевому рахунку – патріоти. Залишається мріяти, що й до бджільництва колись буде державницький підхід.
П.С. На моїй любительській пасіці в основному карпатянки, постійно "омолоджую" з Хустського району на Закарпатті. Є також парочка безпаспортних бакфастів. Кращого покищо й не треба, бо основним критерієм відбору вважаю миролюбність.