[бігунець]

Дика бортна бджола протягом тисячоліть щасливо
витримала жорстку боротьбу за існування в суворих
умовах клімату.
Г. Кожевников.
РОЗДІЛ 4.
ПРИМАНЮВАННЯ РОЇВ ДО КОЛОДИ

Бортьове бджільництво екстенсивне. Людина робить вулика, витягує його на дерево і… практично все. Вся її робота після заселення роєм колоди – це двійко разів на рік піднятися на дерево: весною очистити борть від підмору, підрізати соти, коли потреба, а осінню взяти лишки меду. Ніяких методів і технологій утримання не практикується, навіть з таким не бажаним явищем, як роїння, не борються. Навпаки, радіють, коли виходить рій, буде заселено більше колод-бортей, буде більше меду.
В новий вулик слід приманити рій. А ще пропаде сім’я бджіл взимку, вулик треба почистити і теж приманити нову бджолосім’ю. Тоді теж пасічник мав приїхати до дерева, вилізти до колоди і «потворити» її. Зазвичай «творення» проходило на самому початку ройової пори – в першій декаді травня.
Щоб «затворити» колоду, пасічник брав кусочки старих щільників, прикріплював їх до «сноз» - тонких паличок з загостреними кінцями, трошки більших за ширину дупла, слідкуючи, щоб комірки стільників «дивилися» вгору. Ці «снози» кріпляться в «голові» колоди. Внизу ж, щоб перебити можливі неприємні запахи, а також з метою дезінфекції, клали пучки гілок багна болотяного, перед тим натерши їм стінки колоди. Запах багна в поєднанні з запахом «творива» збільшував ймовірність заселення роєм колоди. Зрідка замість багна кладуть гілочки вільхи чи берези. Підвісивши щільники і натерши колоду, пасічник збризкував останню «творивом» - спеціальною ситою для приманки роїв [дод. В].
Кожен пасічник має свій секрет виготовлення сити і не радо ділиться її рецептом. Все ж ті рецепти практично ідентичні, можуть дещо відрізнятися за вмістом інгредієнтів. Найпоширеніше «твориво» - вода, що залишилася після витопки воску – воскодавник. В ту воду можна додати гілочку меліси чи м’яти. Ще просте і добре для приманки роїв «твориво» робиться з розвареного в кип’ячій воді темного щільника з залишками меду, перги. У воду в кінці кип’ятіння добавляється гілочка м’яти. За декілька днів ця сита почне бродити, тоді її найкраще використовувати. Уже за годину бджоли знаходять джерело запаху.
Існують «творива» зроблені на березовому соку, або на варенні.
Знайдена бджолами-розвідницями колода не обов’язково заселяється роєм. Іноді бджоли знаходять краще, на їх думку, житло. Або ж запах від колоди не сподобався. Або… Бджоляреві слід ці «або» звести до мінімуму.
Вміння приманити рій до колоди відіграє велику роль в колодному бджільництві. Без бджіл колода – просто дерев’яний чурбак на дереві, на виготовлення і встановлення якого потрачено чимало сил.