Попередні роки (ще до заняття бджільництвом) засіяв вільну площу люцерною та конюшиною рожевою. Як виявилось медоноси це доволі посередні. Люцерну відвідують хіба восени, як вже немає нічого, конюшину теж вкрай неохоче. До того ж у люцерни коріння дуже міцне, її важко вивести, а росте дуже сильно, треба регулярно скошувати, буває що лягає від втрів і дощу коли ще не відцвіла. Одним словом не раджу.
Інше діло синяк і еспарцет. Синяк в мене висіявся випадково, а тепер спеціально купив насіння, спробую по дощах встигнути висіяти. Добрі люди в селі засіяли еспарцет для сінокосу, ще й дають йому цвісти, то поле аж гуде.
В минулому році трохи погрався, виривав по газонах бур`ян, а в ямки, що утворилися підсівав трохи еспарцету. Тепер маю мороку - викошую газони оминаючи еспарцет.
Вирішив для газонів використовувати щось низькоросле, закупив білу конюшину. Білу конюшину на відміну від рожевої бджоли відвідують охочіше.
Також засіяв трохи фацелії, тільки зацвітає. Чи сподбається бджолам ще не знаю.