[бігунець]

Бортництво на Поліссі – це не просто заняття. Воно
виокремилося в самостійний суспільний пласт
людського життя.
С. М. Жила
РОЗДІЛ 3.
ВІД КОЛОДИ ДО БОРТІ НА ДЕРЕВІ

Ще століття тому на території Овруччини, особливо в її північній частині росли могучі старі ліси. В тих лісах легко було знайти старе дуплисте дерево на колоди. Особливо цінувалася сосна з напівзгнилою (ситьовою) серцевиною. В такій і дупло видовбати не важко і бджолам затишніше жити.
Дерево зазвичай зрізалося пізно восени, коли рух живиці практично припинявся, така деревина міцніша і менше пошкоджувалася шкідниками. З одного стовбура виходило 3-5 колод на борті довжиною в 1.3-1.5 метра. Колоду окорували, давали час підсохнути, полежати хоча б до весни і тоді приступали до видовбування дупла-борті. Традиційні розміри: 2 п’яді – 40 см – низ, 3 п’яді – 50-60см – отвір через який доглядають бджіл, чистять вулик, беруть мед. Ширина довжа на долоню – 11-13 см, ще 3 п’яді – «голова». Ці розміри не є чимось сталим, бувають колоди, в яких отвір довж займає 4 п’яді, а низ 1, буває що отвір розміщують посередині. Посередині зазвичай робили, коли борть видовбували через самий отвір, як колись в стовбурі дерева. Цей спосіб трудоємкий, займав не одну неділю важкої праці пішнею.
Щоб полегшити видовбування дупла, бортники робили в «голові» квадратний отвір, так званий «осух». Після роботи його закривали колодочкою. В такий спосіб колоду вже можна було зробити за тиждень.
З появою бензопил, робота полегшилася в рази. Тепер вправний майстер може вирізати середину, почистити пішнею стінки, забити отвори колодочками за 1-2 дні [дод. Б].
Ще в лісі можна зустріти колоди-борті зроблені з розпиленої пополам деревини. Серцевину вибирали, потім колоди з’єднували з допомогою обручів. Такий спосіб не прижився. Як і не прижилася рамкова чи лінійна колода. У рамковій колоді бджоли настільки сильно прикріплюють рамки до стінок, що їх практично неможливо вийняти. А в лінійній - бджоли не завжди орієнтуються на лінійки-рейки зі смужками вощини, а будують стільники, як заманеться.
Дупло вирізали-видовбали, отвори зверху-низу закрили колодочками товщиною в 10 см, збоку плашкою-довжею, а поверх неї ще й дошку-сніт прикріпили для кращого захисту від дятлів, синиць, куниць. Довж – це найуразливіше місце колоди. Збоку, десь на рівні верхнього краю довжа, роблять льоток. Колись його робили круглим, тепер щілинним, просто прорізають стінку бензопилою.
Колода зроблена. Тепер шукаємо дерево для встановлення.
Не кожне дерево рій вибере собі для місця майбутнього проживання. В гущавині лісу серед однакових схожих дерев бджоли рідко заселять колоду. Але вже якщо дерево виділяється серед інших висотою, товщиною, могутньою кроною і розлогими вітами – можливість заселення рою в колоду на цьому дереві збільшується. Ще краще бджоли заселять колоду на окраїні галявини. І щоб поруч була водойма. Одиноке дерево серед поляни майже завжди привертає увагу бджіл. Чому майже? Іноді і місце ніби вибране гарне, сосна чи дуб здорові, могутні, привертають увагу, а рій оминає це дерево стороною. Тож є думка, що бджоли при виборі місця для житла, звертають увагу на геопатологічні зони. Бортнику слід звертати увагу при виборі місця для встановлення колоди навіть на поведінку комах. Коли ті в’ються навколо дерева, коли поряд багато мурашників – бджоли-розвідниці обов’язково звернуть увагу на цю місцину. Мурах же бджоли не бояться, успішно з ними борються.
Колись, щоб витягти колоду на дерево, бортник піднімався вище місця, де стоятиме колода і кріпив там велике дерев’яне колесо-кодолу. Цим колесом він поволі піднімав колоду на дерево. Помічник з допомогою мотузки керував підйомом. Ще одна людина чекала на місці встановлення, щоб прикріпити колоду до дерева. Іноді важкі колоди піднімали 2-3 колесами.
Нині витягування проводиться з допомогою ручної лебідки [дод. Б] і блока. Пасічник сам керує підйомом, встановлює і кріпить колоду[дод. Б], як вважає за краще, а помічник працює біля лебідки.
Також зараз піднімають колоди на дерево при допомозі тракторів.
Зробити і витягти колоду на дерево – важка фізична робота. Але вона нівелюється радістю від заселення колоди роєм.