Другий соняшник або як я загубив сторожа…
Кінець липня. Соняшник вже відцвітає, треба думати, що далі робити. Почав я об’їжджати навкруги поля з метою знайти щось цікаве. Сам я особливо нічого не знайшов, але мені підказали, де є пізній соняшник. Їхати чи ні? Одні кажуть їдь, інші категорично заперечують та відмовляють. Но який же я українець, якщо самостійно не спробую наступити на граблі?
Проблеми почалися з переїзду. Один вантажник не прийшов, тому прийшлося гасати мені. На наступний день боліли ноги, просто жах.
Потім, після переїзду я побачив, що соняшник квітує, бджола літає, а ваги чомусь йдуть в мінус. Може ваги не справні? Справні! Но це ще не все. Через 10 днів дзвонить мені мій напарник, якого я вмовив стати зі мною на пізній соняшник і каже, що сторожа то не має. Собака є, а сторожа не має. Іще він каже, що десь поруч є об’ява про купівлю бджіл.
А ще за добу до цього сторож казав, що в нього щось украли… І я пригадую, що розмовляючи зі сторожем по телефону, я почув, що він бухенький. Но я не звернув на це уваги. А тут ще дзвонить його син і каже, що приїде забрати собаку. І я розумію, що моїй пасіці може прийти капець, бо без собаки він точно покине пасіку. І я швидко їду на пасіку і бачу: п’яненький сторож; нема пауер-банку, телефону, газового балону, казанку. Хай йому грець. Отже я сплю в машині, а сторож в наметі. Зранку я його виганяю геть і починаю все розбирати та готовитись до переїзду.
Але чи все так погано? Ні, адже мінуси на вагах були доволі стримані, десь 100-200 грамів на добу. Враховуючи те, що в них багато розплоду, вони з’їдають набагато більше. Отже сонях щось да виділяв. Сторож продав моє господарство на 2,5 тис.грн., а зарплату я йому не додав майже на ту ж саму суму. Тобто вийшов в нуль. Так що все закінчилося не так і погано, враховуючи те, що пасіка повернулася додому в повному комплекті.
