[бігунець]

коротка вибірка зі статті "Щоб не забулося бортництво" в газеті "Житомирщина"

Цей давній спосіб бджільництва, коли бджоли утримуються в дуплах або довбаних колодах, прикріплених до дерев, зберігся лише в кількох місцях Росії, Білорусії та українського Полісся. Український осередок - найбільший і за кількістю сімей, і за кількістю бортей. На території самого Поліського заповідника та в 15-ти кілометровій зоні навколо нього зосереджено 1800 бортей - це 70% всіх бортей Полісся... (У мене в цій зоні було десь 30, а зараз уже більше 40 колод).

Уже з весни в заповіднику і його околицях проходитиме апробація у природніх умовах нової нової конструкції борті взамін традиційної колоди. Впродовж зими майстри спробують виготовити борті з дощок. Борть нової конструкції буде дешевшою, а процес виготовлення - менш трудомістким. (Мені не віриться, що дана конструкція зможе конкурувати з традиційною колодою. Не віриться, що смакові якості меду в даному вулику збережуться.)

В Поліській глибинці ще зустрічається і давня порода бджіл. Ці комахи мають сірий колір та опушення. Цікава особливість: вони "працюють" у дощову погоду..

Справжні поціновувачі добре розуміються на перевагах меду саме з борті. Бджоли з вулика працюють на кількість, дикі ж, з борті, - на якість. Одна родина бджіл з борті за сезон приносить 5-7 кг меду. В околицях Селезівки 1 літр "дикого" меду коштує від 250 грн.