Струбцина своими руками

[верес]

звичайно, клинові вайми відомі давно, про них замітки є в кожному "наставлєнії" по столярці.

Довгий час зклеювані деталі зтискав в металевих гвинтових, щоб широкі щити не вигиналися дугою, зверху накладав треттю вайму, яка компенсувала "момент" цієї дуги. Для деталей на двері така технологія майже влаштовувала, ( пока клей сохнув, думав як зробити цей процес швидшим, була ідея металевих, двусторонніх, час йшов метал дорожчав, а я все відкладав на потім).

... і зробив дерев'яні, відпочивати тепер неприходиться, процес зклеювання став конвеєром, перший щит встигає висохнути, коли збирається N-й. Адже мати таких струбцин можна багато, завдяки дешевизні їх виготовлення.

Про зкручування щита 'пропелером', такого небуло, ні в металевих ні в дерев'яних. Можливо причина в припасуванні фуг, яку "виправляємо" силою зтискання. Доречі, мав нагоду колись давно, поспілкуватися з поважним столяром, (зрозумів це набагато пізніше) а тоді я ще був "нуль" в столярці, читав книжки, (як зараз читаю про бджіл)правда верстата фуговального тоді вже "зклепав", так от, він клеїв (фільонки) на гладку фугу, і без ваймів, (складаючи деталі , одну на другу) щоб не провокувати штучних натягів, (напряжений).

...як я користуюся дерев'яними. Набраний щит, промащений клеєм,(наносю його через хоботок цівкою, раніш для розмазування притирав фугами, бо пензликом несподобалося, тому йорзав дошками пока клєй не покривав рівномірно місце зклеювання, а це вимагало дуже якісної прифуговки, що стало тепер за правило, зараз ту ж цівку розтираю зубною щіткою, так швидше, і " ну дуже до душі". Зтискаю щит в металевих ваймах, і мадіваю дерев'яні, болтами притягую рейки до щита, тісненько, (їхня робоча поверхня має випуклість, (дугу)), що і унеможливлює вигинання щита, потім вбиваю два клини, зручно це робити двома молотками, б'ючи ними зустрічно, після відпускаю металеві і щит в дерев'яних ваймах сохне.
Щоб струбцина , вона ж дерев'яна, не приклеїлася до щита вичавленим надлишком клею, облеїв робочу поверхню рейок скотчем.