[Статья]: Бджільництво на Овруччині: традиції бортництва

[P4ELOVOD]

Сообщение от ДобровоЛ

Цікава робота. Але чи потрібне бортництво зараз?

Ми повинні дякувати цим ентузіастам за те, що вони зберігають старовинні традиції наших предків. А чи потрібне..... то так можна й про тваринніцтво сказати. Чи потрібне воно нам, якщо ковбасу ми їмо якусь соєву та порошково-хімічну, "тваринне" масло - з пальми,

[верес]

Добровол а чи думали Ви перед тим як задавати таке питання.
Ми маємо дякувати Василю з Поліського Бігуння за те що він цією роботою залишить хоч якісь відомості про історію бджільництва на Поліссі, а в цілому і в Україні. Де ще є можливості ведення бортничества, ми вже оголили від лісів південь на рудстойку, центер теж немає чим тішитися, Карпати дорізають, Тому низький уклін Василю за його тему " бортничество" те тещо йтго таки цінують земляки знаючи його нелегке лазання по деревах, недарма ж вчитель попросив йбго доню написати таку роботу.
А Ви ставите під сумнів не лише чи потрібне бортничество, ....

[бігунець]

Продовжимо.

Тямущий бджоляр має знати, які медоноси у його
місцевості надають бджолам щедре пасовисько і в
яку саме пору року і як надовго воно з’являється.
П. І. Прокопович
РОЗДІЛ 7.
МЕДОНОСИ ПОЛІСЬКИХ ЛІСІВ

Не зважаючи на велику кількість медоносних рослин, медопродуктивність Овруцьких лісів незначна. До того ж потепління клімату і зв’язані з ним сухі літа не сприяють нектаровиділенню. Квіти одного із основних медоносів Полісся – вересу – висихають буквально за пару днів, а якщо ні, то все одно не виділяють чи дуже мало виділяють нектару. Тільки завдячуючи достатній волозі на початку літа і тому, що росте здебільшого в нижніх ярусах лісу, інший великий медонос нашої місцевості – крушина – ще дає бджолам зібрати достатню кількість меду. Всі старі пасічники не змовляючись твердять: «Взятки зараз не ті, що раніше. Колись менше 10-15 кг не брали з улля, а зараз якщо 10 буде – то й добре».
Ландшафт лісів на півночі Овруцького району різноманітний. Південну його частину ще захоплює Словечансько-Овруцький кряж. Горбиста місцевість, камінь і пісок пагорбів переходить в болотисті низини. З дерев переважають сосни і берези, зустрічаються дубові ліси. Північніше місцевість стає рівнинною, більшає боліт, а сухих піщаних місць уже менше. До сосен, беріз і дубів тут приєднується осика і вільха. По низинах біля боліт росте чимало крушини і верб. Чорниця і верес чималими площами вкривають землю практично всюди, і тільки на болотах і піщаних нивах їх не зустрінеш.
Хочеться коротко розповісти про медоноси наших лісів. Без них би ми не мали цього запашного цілющого бджолиного меду з лісових колод-бортей.
Пушиця – місцева назва чорноголов – один із найперших пилконосів Поліських боліт. Цвіте в березні-квітні. Крім пилку дає невелику кількість нектару.
Вільха чорна. Надранній пилконос. Цвіте на початку березня, іноді ще сніг лежить на землі.
Верби. Їх існує сотні видів, в наших лісах зустрічається до двох десятків. Квітують різні види в різний час від середини березня і до кінця травня. Всі чудові медодаї і пилконоси. Серед них виділяються верба козина і верба ламка.
Чорниця [дод. Д]. Ця невелика рослина висотою в 15-40см, вкриває чималі площі землі в наших лісах. Цвіте від кінця квітня і до середини травня. 1 га чорниці виділяє до 100 кг нектару. Мед червонуватого кольору і дуже смачний. Хоча мед з чорниці практично весь іде на весняний розвиток сімей, дуже рідко вдається ним поласувати.
Дикі яблуні і груші. На початку минулого століття по лісам було розкидано чимало хуторів. Пам’яткою тих часів є старезні груші і яблуні, котрі можна побачити повсюди. Медопродуктивність дерев невелика – 15-30кг на 1 га, та в весняний період вони стають в нагоді бджолам.
Багно болотяне [дод. Д]. Ця запашна з неприємним різким запахом і білими квітами рослина не надто принаджує бджіл, особливо коли поряд цвітуть інші медоноси. Все ж іноді бджоли збирають в невеликій кількості мед і пилок. І мед і пилок отруйні для людини. Рослина цінується тим, що має сильні протимікробні властивості. Бортники обов’язково після загибелі взимку бджолосім’ї, готуючи колоду до заселення новим роєм, натирають стінки листям багна і кладуть пучок рослини на дно вулика. Цвіте в період роїння: друга половина травня – початок червня.
Крушина – один з двох найбільших медодаїв лісів Овруччини [дод. Д]. Цей чагарник зустрічається практично повсюди під склепінням дерев, уникає лише боліт і піщаних нив. В деяких вологих місцях, а також на вирубках утворює практично непрохідні гущі. Цвіте з останньої декади травня і до серпня місяця, хоча найбільше виділення нектару відбувається в першу половину цвітіння. Квіти невеликі, легкодоступні для бджіл. Під кінець цвітіння можна побачити на гілках і квіти і стиглі чорні ягоди. 1 га крушини виділяє 30-35 кг нектару, по інших сучасніших даних 120-150кг. [7 - 241].
Малина і ожина. Біля Словечансько-Овруцького кряжу по вирубках зустрічаються чималі площі цих рослин, які охоче відвідуються бджолами. Далі в лісі, де багато боліт, ці рослини не так поширені, хоча зустрічаються. Медопродуктивність малини 70-100 кг з 1 га, ожини 25-30.
Іван-чай. Ця рослина здебільшого зустрічається по згарищах, вирубках, болотах. Чудовий медонос, дає від 300 до 600 кг нектару з 1 га. Але в наших лісах не зустрінеш великих масивів цієї рослини. Зустрічається невеликими острівцями. Квітує від середини червня до середини серпня. Дає бджолам підтримуючий взяток.
Чабрець. Його можна зустріти повсюди, особливо помітний на піщаних галявинах, де утворює фіолетові килими. Квітує від середини червня і до осені. Виділяє 40-120 кг нектару на 1 га.
Верес [дод. Д]. Колись один з найбільших медодаїв наших лісів. Зустрічається практично повсюди і розділяється на болотяний верес і гірський. Гірський боїться засухи і найбільше дає нектару в вологі літа. Болотяний навпаки – більше нектару виділяє в засушливий рік, хоча останнім роками, коли навіть болота попересихали, він теж практично не виділяє нектару. Верес – вічнозелена рослина. Цвіте від кінця липня і до вересня. 1 га виділяє до 200 кг нектару. Мед має специфічний запах і смак [7 - 247].
Знання медодаїв і їх нектаровиділення в даній місцевості дуже важливе для пасічника. Інакше затративши значних зусиль для виготовлення колоди-борті і витягнення її на дерево в місцевості бідній на медоноси, бджоляр не матиме меду, та і сім’ї будуть пропадати чи не кожної зими.

[torris]

Сообщение от верес

Тому низький уклін Василю за його тему " бортничество" те тещо йтго таки цінують земляки знаючи його нелегке лазання по деревах,

стосовно низького уклону Васі- не заперечую, я і сам його поважаю як хорошу та порядну людину..
Але у наших селах не один Вася займається бортями, людей багато ще їх мають і серед молодих теж є...

[бігунець]

Минула слава бортництва і великий вплив
бортництва древлянської землі на світові досягнення
в бджільництві відійшли вже в історію. Але ми, сучасники,
повинні пам’ятати про старі досягнення і намагатися їх
примножувати.
С. М. Жила
РОЗДІЛ 8.
ЧЕРЕЗ ВІКИ І ТИСЯЧОЛІТТЯ

ХХІ століття. Час, коли прогрес крокує вперед семимильними кроками. Людина підкорила повітря, людина полетіла в космос, людство готується до міжпланетних польотів. Людський розум створив собі помічників, про які ще півстоліття тому можна було прочитати хіба що в фантастичних творах: ЕОМ, ноутбук, айфон, мобільний телефон… Інтернет дав можливість не відходячи від монітора комп’ютера подорожувати і пізнавати світ.
Бджільництва теж торкнувся прогрес. Величезні пасіки рамкових вуликів з сотень і тисяч бджолосімей обслуговують декілька кваліфікованих бджолярів, тому що практично всі процеси догляду, кочівля, відкачування меду механізовані.
А в лісовій частині Овруччини – зовсім поряд зі столицею України – час ніби завмер. Тут як і 100, і 200 років тому десятки бджолярів-бортників зимою без поспіху майструють колоди, щоб навесні розвезти їх по лісу, витягти на дерево, приманити рій. Колодно-бортьове бджільництво продовжує жити.
Новий розквіт прадавнього бджільництва розпочався в 90-ті роки ХХ ст. Складна економічна ситуація в державі змусила людей згадати про древній промисел, котрий допомагав виживати людям в сільській Поліській глибинці в важкі часи. Онуки і діти старих пасічників, котрі вже й не чекали, що хтось продовжить їх справу, почали активно ремонтувати старі колоди, робити нові.
Ще більше людей почало займатися колодним бджільництвом в 2000-ні роки. Саме тоді розпочався ріст пасіки Лінкевича Михайла Павловича – нині однієї з більших в районі. Близько 140 колод цього пасічника розкидані по лісах Овруччини, з них біля 110 заселені бджолами.
Багато з тих, хто прийшов до колодного бджільництва в 2000-ні роки молоді люди. Вони або ж зовсім не мали в роду пасічників, або ж їх династії були перервані буремними роками громадянської війни, голодомором, ГУЛАГом, світовою війною. Ці люди по крупицях збирали знання про бджіл, про те, як слід пасічникувати, вчилися на власних помилках. До них ми можемо віднести і мого тата, Куліша Василя Миколайовича [дод. Б, фото по встановленню колоди].
Важка праця по виробництву і догляду за колодою. Але ж яка радість, коли восени відкриваєш її, а дупло забудоване щільниками [дод. Е] зі смачним лісовим медом.
Більш точне уявлення про якість меду дає хімічний аналіз. Але проведене нами дослідження органолептичних показників меду (оцінка якості продукції за допомогою органів чуття: нюху, смаку, дотику, зору) підтверджує вищі смакові властивості лісового меду [дод. Є].
Також було проведене соціологічне дослідження (дегустація меду в щільниках з рамкового вулика та лісового меду з колоди). В опитуванні-дегустації взяло участь 58 чоловік (вчителі школи, учні, родичі та сусіди). Результат нашого дослідження виявився прогнозованим 41 чоловік (71%) проголосувало за лісовий мед з колоди, пояснюючи його привабливість гарним вираженим ароматом, приємним смаковим букетом зі слабо вираженою кислинкою. А от за мед з рамкового вулика проголосувало 17 чоловік (29%), виступаючи за більш солодкі властивості меду, гарний привабливий вигляд [дод. З, Ж].
Як бачимо, лісовий мед з борті має свої переваги. То ж колодно-бортьове бджільництво повинно розвиватися. Традиції бортництва, що збереглися з давніх часів треба зберігати та передавати нащадкам.




Вивчення сучасного стану поширення бортництва на
Поліссі та родових династій мало б винятково велике
значення.
С. М. Жила
ВИСНОВКИ

Багата історія нашої країни і зокрема нашого краю. Не все ще в ній вивчене, вона чекає на дослідників, які зможуть донести сучасникам про ті чи інші події, історію, розвиток. Але не все те, що вважається зниклим кануло в небутті. Ще живе, хай навіть на невеликій території, стародавнє колодне-бортьове бджільництво. Не слід забувати, що в минулому воно було дуже поширеним ремеслом, поряд з мисливством, пізніше з землеробством. Наступаючий прогрес відтіснив, навіть більше – знищив, стародавній промисел. Безцінні знання, звичаї, традиції пов’язанні з колодно-бортьовим бджільництвом було втрачено. І нам слід зберегти те, що залишилося.
Овруцький район – один з небагатьох районів, де ще збереглося прадавнє бджільництво. Тут ще існують звичаї, вірування і традиції пов’язані з бортництвом. Цьому ми завдячуємо древнім династіям пасічників, що з діда прадіда доглядають бджіл, оберігають їх. Не дивлячись на тяжкий період ХХ ст., коли жорстокі війни і перебудови потрясали країну, коли відкрито боролися з «пережитками минулого» до яких відносили й пасічникування в колодах, пасічники з діда-прадіда зуміли зберегти свого «вулля» і традиції пасічникування в ньому.
Досліджуючи бортьове бджільництво, ми прийшли до висновку, що воно не дивлячись на свій архаїзм має право на життя. Бортник не від’ємний від природи, він не тільки сам її любить і береже, а й навчає тому нащадків. І ще одне хотілося б підкреслити, саме завдяки колодному-бортьовому бджільництву вдалося зберегти унікальну місцеву Поліську бджолу.
Бджоли не приймають випадкових людей. Коли ти бажаєш тримати бджіл, коли не боїшся важкої праці, коли ти любиш бджіл і доглядаєш за ними, вони віддячують тобі сторицею. Бджолиний мед з колоди-борті напевно найсмачніший з медів. Приємний смак, вишуканий аромат, до того ж натуральність у всьому (в колоді не застосовують вощини, не використовують хімпрепаратів для лікування) роблять його одним з найкращих медів, що підтверджує соціологічне дослідження.
Наукова робота має практичне значення, оскільки стане цікавим доповненням історії бджільництва Овруччини. Молоді люди, які бажають приєднатися до когорти пасічників-бортників прочитавши роботу і маючи бажання, можуть самостійно зайнятися цим загадковим, прекрасним і корисним колодним бджільництвом.
Хочеться вірити, що колодне бджільництво в недалекому майбутньому, доки ще живі старі пасічники, почнуть детально вивчати. І що дана робота це одна з перших краплин у цій справі.


















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Баламутов М.Є. Універсальна енциклопедія практикуючого бджоляра. – Донецьк, 2010. –336 с.
2. Жила Сергій. Бортництво і вересовища на Поліссі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]
3. Жила С. М. Свята земля дерев: історія, звичаї, бортництво, природа. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. - 228 с.
4. Маленков Роман. Бортництво на Поліссі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zhytomyrska-oblast/ovrutskyi-raion/selezivka/bortnytstvo-na-polissi
5. Халімончук Юрій. Прадавнє бортництво на Поліссі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: /polissya/pradavn-bortnytstvo-na-polissi
6. Шимановський Вс. Методы пчеловождения. – К.: ИТФ «Перун», 1996. – 352 с.
7. Энциклопедия. Пчела медоносная. – Москва, 2005. – 470 с.

Особлива дяка за розповіді і надану інформацію пасічникам-бортникам:
1. Андросовичу Адаму Тітовичу (на жаль нині покійному), с. Селезівка;
2. Воробей Івану Йосиповичу, с. Словечно;
3. Кудрі Миколі Олексійовичу, с. Далета;
4. Лінкевичу Михайлу Павловичу, с. Сирниця;
5. Рудницькому Миколі Кузьмичу, с. Кованка;
6. Горобець Леоніду Івановичу, с. Словечно;
7. Кулішу Василю Миколайовичу, с. Словечно.



Ну ось і все. Закінчую викладення статті. Ще залишаються фото, але їх просто не вставиш. Ну, там нічого такого нема, майже всі ви бачили в темі "Колодне, бортьове бджільництво".

Може помітили, що коментарів на повідомлення я не залишав, не хотілося захаращувати статтю. Сьогодні на роботу, тож завтра напишу.

[верес]

Василю дякую, думаю що не лише я один чекав публікації на форумі сторінок цієї роботи як раніше чекали бразильських серіалів. Як добре що є ще такі інтузіасти бортнічества, і двічі добре що ми форумчани мали і думаю будемо мати змогу читати твої звіти про "медове полювання". Є такий цикл фільмів " щасливі люди", там розповідають про життя людей в російській глибинці - в географічному центрі Росії, на річці Єнісєй, думаю що наші бортніки малиби не менший успіх в переглядах, лише по тому, як пише Василь що в сотні км від столиці України існує не музейний, а реальний дреаній спосіб бджільництва.
Якби це було в нормальній державі, чому б не зробити на цій території заповідник, це і туризм, це робота місіевим людям, це і популярність "дикого" меду, хто-хто, а європейці були би часті гості.

Добавлено через 10 минут
І їхали б вони до дому не з пустими валізками а з справжнім органічним медком, мені і самому кортить спробувати того меду, смак якого був відомий нашим предкам. Василю неупускайте такої можливості, шукайте однодумців, і Ваш край стане не менш популярним як наші славні Карпати.

[Кудлянин]

Очень трудно что то добавить к высказываниям Вереса , все было сказано в 10у . Раньше читая книги , журналы никогда не обращал внимание на колодное пчеловодство , хотя статьи иногда публиковались . Если честно то просто их не читал . Это Вася мне открыл новый вид пчеловождения , если можно так выразится . Ждем новых статей и фотоотчетов ! Еще ждем решения Админов - предложения были раньше озвучены .

[torris]

Вась, лишається зняти відеофільм про бортьове бжільництво Овруччини? Назвати його скажімо "Бортьєве бджільництво з весни по осінь" або "Сезон біля бортьових бджіл". Але якщо серйозно то де б не жила людина в шумному місті чи в тихенькому та віддаленому селі їй не може не подобатися ліс, його мальовнича та казкова краса, котра ще й багата на дари лісу. І коли скажімо буваєш в лісі виходиш на мальовничу галявину і бачиш на ній вікову сосну а на ній борть з працюючими бджолами то немов переносишся в багатовікову історію, в історію наших дідів-прадідів. Навіть не хочеться повертатися додому де чекають на тебе сіра буденність, щоденні проблеми які вже встигли надоїсти. Тож не любити природу то означає не любити самі-себе, адже ми і є частинка ПРИРОДИ.

[бігунець]

Сообщение от torris

лишається зняти відеофільм про бортьове бжільництво Овруччини? Назвати його скажімо "Бортьєве бджільництво з весни по осінь" або "Сезон біля бортьових бджіл". Але якщо серйозно

Игор, а то вже не серьезно. Спочатку таку думку хорошу подав, а потим подитожив: "Але якщо серьезно..."

Друзья, спасибо вам за хорошие слова. Приятно. Чтобы не было недосказаний, напишу. Я не очень опытный бортник, так что на роль учителя не сойду. Я где-то по средине. Просто в отличии от других я рассказываю, пишу, выкладываю фото. До "зубров" колодного пчеловодства мне очень и очень далеко.

[Urik]

Васек зубр который забрал все свои знания и опыт с собой в могилу, ломаного гроша не стоит. А такому "любителю" как ты памятники при жизни ставить нужно, (пока только по пояс и только на родине, что бы не "зазвездился"). Именно за то что обо всем пишешь, я например раньше о колодном пчеловодстве представления не имел, так, слышал краем уха .