[quote="верес;37963"]досконалість не в типові з'єднання, а якості його виконання,[/quote
Уважно прочитав всі повідомлення в темі, сам тут викладав деякі свої думки, показував приспособу для притирання корпусів. І тоді поставив ціль: не чекати зими, як думалось, а зараз випробувати метод з"єднання корпусів «на вус», як описує колега
ymi . При цьому навмисне не брав до уваги перестороги колег
gvf, Vodolej, Верес та ін., бо хотів сам подивитись на практиці – що то воно буде?
Два вихідних займався цим експериментом, хотів зробити 3 корпуси на 108 мм.,сьогодні маю висновки.
Якщо зовсім коротко – вчора склав усі заготовки біля «буржуйки» в майстерні, взимку підуть на ростопку.
А якщо більш докладно, щоб ще хтось не наступав на ті ж граблі:
1. Дошка, як і належить, добре просушена, по ширині чітко обрізана на 108, по товщині відкалібрована рейсмусом на 25. В половини заготовок вибрані четверті для рамок.
2. Наступна операція – обрізання заготовок в розмір 350 мм і під кутом 45 град. Щодо розміру – нічого складного. На допоміжних направляючих торцовочного верстата закріпив упор – і все. Що ж до зрізання торців під кутом 45, то тут все й почалося.
Заготовку ставив вертикально, затискав струбциною, на поворотному столі торцовки виставляв 45 град., обрізав… і жодного разу не одержував ідеальний розпил, хоч і ставив новий диск. По-перше, ніразу не виходив прямий зріз по всій ширині заготовки. По-друге, диск на кожному зрізі вихляв, чого ніколи не помічав раніше при різанні під прямим кутом. Отже, не досягалась ідеальна прямолінійність косого зрізу. По-третє, при складанні кута з двох заготовок ніколи не було чітко 90 град. Отут я й згадав пересторогу колеги
Vodolej про 44 і 46 град. Слушне зауваження!
Після цієї невдачі спробував таке: заготовку закріпляв горизонтально, а головку торцовки нахиляв і фіксував під 45 град. Результат той же самий, тільки ще гірше.
3. Спробував оці заготовки складати в своєму кондукторі. Подивився – і сам собі не повірив: як це я спромігся створити таке «чудо»?! На кожному вугловому з"єднанні одна і та ж картина – то в п"ятці щілина, то носок не прилягає. Внутрішній розмір корпуса теж далекий від ідеалу. Згадалось слушне зауваження колеги
gvf, про брусочки…
Склеювати навіть не пробував.
Вчора, 19 серпня, було свято, не працював, перебував у роздумах. Дійшов ось таких висновків:
-зрізати кут 45 град треби виключно професійною торцовкою, та й то цей пункт під великим питанням;
-замість кондуктора застосовувати стяжку.
-при складанні використовувати прижимну плиту, щоб заготовки не сипались.
Особисто наголосив би, що досвід
ymi і його брата вартий уваги, але наслідувати його не треба: мабуть мало хто з нас має в руках такий парк деревообробних верстатів і значний досвід столярування.
Що ж, кожному своє, як кажуть.
Незважаючи на негативний результат, я все ж отримав від цього експерименту певні позитивні емоції. Ще раз переконався що застосована мною технологія не найгірша. За це й спасибі братам-столярам-пасічникам!