Частина 22. 2020 рік. Листопад.
Скоро кінець року, а я ще не розповів про те, як закінчилася кочівля. Неподобство! Читайте, буде може і не весело, але цікаво!
Серпень був доволі продуктивний. Ми третій раз переїхали на нове місце, поближче до пізнього соняшника та фацелії, яка починала квітувати другий раз. Мед відкачував я вже в 20 числах серпня, але пасіка була настільки спокійна, що бджоли навіть не летіли на мед, який я виклав недалеко від вуликів. Релакс та й годі.
Вересень місяць теж обіцяв бути гарним і лагідним. Хоча і була посуха і нектару не передбачалося, але бджоли несли пилок, а матки сіяли розплід повним ходом. Дякуючи фермерам, по кругу пасіки землю переорали, бочку з водою привезли. Тому води було достатньо. І для бджіл, і для потреб сторожа. Коротше, всі були задоволені. Але я вирішив отримувати дотацію на бджіл і тому мені потрібно було вертатися додому, і я вирішив з’їжджати з точку 12 вересня, на початку пікового цвітіння фацелії. За це якісь Боги на мене розсердилися і вселили моєму сторожу думку визвати Дракошу. Ну ви знаєте, це звір такий, великий-превеликий. Як з казок. Дракоша був голодний і з’їв дві палатки з усім скарбом. Мого скарбу тисяч на десять, і напарника не на меншу суму. І тільки після того, як Дракоша попив водички, він зник. І це добре, адже поруч було чимало вуликів. Сторожа він теж не з’їв, бо це був його друг і товариш по всяким гарячим напоям.
Ну і ось 12 вересня. Алілуя, я переїжджаю. Приїхала машина, приїхали дві людини, які повинні були переносити вулики. Один чоловік був надійний, а інший новий, який як потім з’ясувалося, по дорозі на пасіку випив два літри пива. Вулики були не скріплені, адже стрічку для скріплення вуликів Дракоша з’їв. Ну і бджоломасок теж не було, бо їх теж з’їли. Ну Ви далі розумієте, що було?! Правильно, на десятому вулику вони його роняють, і тверезого чоловіка кусають по всій голові. Йому погано, я лечу до аптеки. Купив ліки і поруч в магазині горілки на всякий випадок. Приїхав на пасіку, вколов (звісно, що не горілку), чоловік відійшов. Поки перший відходив, інший випив "Всяк випадок". Ну то таке, може він теж був пожалений. Ладно, працюємо далі. Все перенесли, поїхали додому.
Додому доїхали без пригод, бо водій був хороший і старався везти моїх бджіл без особих потрясінь. І почали грузчики носити. Ну і що Ви думаєте? І знову ви не помилились. Один з них вже піддатий і носити нічого не хоче. А що для цього потрібно зробити? Правильно, впустити вулик. Причину знайшов, на мене поорав, що я не закріпив їх і пішов. Ну а я запрягся їх носити разом з моїм знайомим. Сил не має, в кінці літа вже виснажений, але що робити?!...
Далі буде, не переключайтеся.
