[Pasichniy]

Може комусь стане в нагоді нижченаписане щодо зимівлі і весняного розвитку.
Зимую в одному дерев*яному рутівському корпусі на вулиці, стінки 22 мм, потолочина – фанера 7 мм (з обв*язкою знизу і зверху та отвором посередині діаметром 3 см для вентиляції), також в верхній частині обв*язки є прорізь для виходу повітря, дах з оцинковкою без утеплювачів, дно - фанера 12 мм з обв*язкою 22 мм, тобто система дуже подібна до тої, яку описував свого часу Михайло Куций (MishaK) на ОПФ. Використовую дерев*яний льотковий загороджувач. Порода бджіл карніка.
З мого досвіду такої зимівлі на півночі України (Київська область), можу сказати, що сильні сім*ї (приблизно 9 рамок бджоли) зимують добре, сім*ї середньої сили (7-8 рамок) – нормально, а слабкі (меньше 6 рамок), як правило зимовують погано (тобто виходять з зимівлі силою приблизно дві-три рамки рута бджіл і як «робоча одиниця» вже мною не можуть розглядатися).
Раніше тримав лежаки , стінка 40 мм, плюс на зиму утепляв ще подушками, то мушу сказати, що зимівля проходила краще, було меньше підмору і слабкі сім*ї теж добре перезимовували.
Тому для півночі України, для тих, хто буде тримати пасіку в тонкостінних промислових вуликах на вулиці, я б радив не пускати сім*ї менше семи гарно обсиджених рамок рута в зиму. Всі сім*ї меньшої сили треба або об*єднувати, або заносити в зимівники чи утепляти.
Що стосується весни, то з сильними, що гарно перезимували, я нічого не роблю, вони гарно розвиваються самі по собі, а от у середніх я забираю необсижені рамки і прикриваю заставною з пінопласта, це звичайно аматорський підхід і зарубіжні промисловики заставну дошку часто називають «dummy board», але все-таки з мого досвіду можу сказати, що розвиток з пінопластовою заставною весною кращий і це важлива деталь на пасіках любителів-аматорів.
Щодо роботи по сезону з тонкостінними промисловими вуликами, то це тільки плюси- технологічний, маневрений, дуже зручний
Також я помітив з різних фотографій та відеоматеріалів в інтернеті, що бджолосім*ї в Канаді, часто ідуть в зиму великою силою, нерідко це півтора-два корпуса рута гарно обсиджених бджолами. Думаю одна з основних причин такої великої сили сімей в зиму це порода бджіл, а саме присутність крові італійської породи в їхніх місцевих бджолах. Для нашої української степової така сила сім*ї в зиму дуже складно досягаєма (маю на увазі без об*єднань і зсипань бджіл докупи), а для карпатки/карніки, може навіть суперечити її природі. Звичайно свою роль грає присутність достатнього запасу кормів під час нарощування в зиму, кількість вільних сотів під засів в цей період і вік матки, але все ж генетика бджіл грає велику роль. Та це лише моя думка.
В Україні я знаю ( з інформації, яку знайшов в інтернеті) лише одного бджоляра, який (в основному) зимує теж дуже сильними сім*ями, це український промисловець Василь Нічик, він тримає італійку та бакфаст, наскільки я зрозумів, планує повністю переходити на італійку.