[Юрий Нефёдов]

Почитав почитав і не знаю що написати. Просто хочу передати привіт.
В 2019му році в мене було 220 сімей, але я ще тоді не знав що я нічого не знаю про бджіл. Тепер знаю.
Сину 15 років. Молодець. Все витягнув на собі. Меду в цьому році має бути приблизно 4 тонни. Навіть не знаю скільки зараз вуликів. До 100шт.
А сказати хочу що до 2026го в мене мало б бути 1000вуликів. І мені б напевно вистачило на життя не гірше ніж в Канаді з 300 вуликами, враховуючі різницю в закупівельних цінах та урожаю.
Але є одне але про які всі знають. І питання не в тому що в мене не буде 1000 вуликів до 2026го, а в тому чи взагалі вони в мене будуть. Бо син вже точно кудись поїде навчатись. Сам без нього я онлайн пасіку не потяну. Без повернення весною з війни в слідуючому році треба буде продавати пасіку.
А в Канаді не було війни..... та мабуть ніколи там її і не було.
Почитав, почитав, а перед очима побратим який загинув у понеділок. Нещодавно повернувся з Канади їздив навідував свою сім'ю. В принципі міг і не повертатись. Повернувсь, бо людина глиба. Людина слова. В Бердянську мав службу таксі на 700 машин.
А зараз не знаю навіть де його поховають. Мати жива, живе в Бердянську. Сімя після перемоги збиралася в Україну. А він мріяв подати кандидатуру на пост депутата після перемоги та воювати на внутрішньому фронті проти корупційної системи.
Моралі не буде. Просто думки. Просто писанина