Пригоди пасічника вихідного дня

[Happy hiver]

Частина 20. Початок сезону.

Привіт друзі. Давненько я вам не писав. А якщо бути точним, то про цей сезон зовсім… Вибачте, але не було часу.

Ну тоді почнемо по порядку. Ваш невгомонний пасічник вихідного дня після всіх цих пригод не зламався і продовжив насолоджуватись життям, точніше цим постійним стресом під назвою бджільництво.

Березень місяць обіцяв гарну погоду і на горизонті маячила дуже гарна, тепла весна та гарне квітування трав та дерев. Я вже в умі підраховував кількість зібраного весняного меду та як то кажуть «Дурень думкою багатів». Але пройшов квітень, прийшов травень… А гарної погоди так і не було. Майже постійно я кружляв по пасіці, бджоли грюкали ложками та виделками і просили манної каші, ам сорі, меду та пилку… Матки виводились дуже погано, обліт був поганий. Коротше, початок сезону виявився провальним. Єдине що давало сумувати, це те, що погано було у всіх. Жарт.

Ну нічого, попереду маячила добра погода, червень і поля фацелії. Оооо, фацелія, це блаженство для вух і носа.
І ось на початку червня я вивіз нарешті своїх бджілок. Але тут на заваді знову вийшло це «Але…» І на цей раз воно прийшло у вигляді місячної норми опадів за одну добу. Мені пощастило, що я ще не встиг запрягти коней та літаки, а ось мій напарник завіз свої бджіл акурат під цей дощ. Пам’ятаєте картину «Бурлаки на Волзі»? Так от, то вони були не на Волзі, а на нашому точку, да ще серед ночі.

Через неділю зміг і я вивезти свої вулики. Рамки не просто тарахтіли від пустоти, а просто дзвонили у колокола. В перший день голодні бджоли ринулися у бій, точніше на кухню. За пару днів вони забили пергою ну дуже багато рамок. Звісно і про нектар не забули. О, алілуя!
Ну все начебто налагодилося і можна готуватись до відкачки меду. Готувати бочки, багато бочок… Ага. Мої дівчата, улюблені бджілки вирішили, що я винен у тому, що весною вони жили у злиднях і вирішили від мене полетіти. Розлучення на пів ліжка. Ну тобто на пів вулика. І почався сезон роїння. Ви там можете писати, що у вас риба ось такеннаааа, що у вас там щось товше і довше, але летіли і українська карпатка, і дойче карніка. І не тільки в мене, а і у інших бджолярів, які стояли навкруги. Майже кожен день НЛО летало над полями фацелії. Звісно, що не все так було печально, адже я відпустив лише два рої, і не в червні, а травні. Але погратися з ними прийшлося. І один раз погрався мій напарник.

А діло було так. Бачить напарник, що вилетів у мене рій і сів десь високо під небесами. Якщо бути точним, десь 6 метрів. Але ні йому, ні мені від цього не було легше. Я в мислях попрощався з ним. Але на щастя мимо проїжджав фермер. Чому сумуєш старче? – спитала золота рибка діда… Ні, це з якоїсь казки. Давайте по іншому. Чому сумуєш? – спитав фермер напарника. Та ось висить рій, а зняти не можу. Ну так не проблема! І фермер висилає до нас Манітушку. Манітушка – це такий тракторець, в якого попереду телескопічний ківш і висувається він на 6 метрів (а може і більше). І зняли за допомогою цього ковша та мого напарника мій рій. За що я йому дуже вдячний.

Ну мабуть я вас сьогодні заморив, тому продовження читайте у наступному пості.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ] [Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ] [Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]

[Димас]

Happy hiver, гарне оповідання, пора книжки писати)

[Happy hiver]

Сообщение от Димас

Happy hiver, гарне оповідання, пора книжки писати)

Поки достатньо жовтого форуму

[Happy hiver]

Частина 22. 2020 рік. Листопад.

Скоро кінець року, а я ще не розповів про те, як закінчилася кочівля. Неподобство! Читайте, буде може і не весело, але цікаво!

Серпень був доволі продуктивний. Ми третій раз переїхали на нове місце, поближче до пізнього соняшника та фацелії, яка починала квітувати другий раз. Мед відкачував я вже в 20 числах серпня, але пасіка була настільки спокійна, що бджоли навіть не летіли на мед, який я виклав недалеко від вуликів. Релакс та й годі.

Вересень місяць теж обіцяв бути гарним і лагідним. Хоча і була посуха і нектару не передбачалося, але бджоли несли пилок, а матки сіяли розплід повним ходом. Дякуючи фермерам, по кругу пасіки землю переорали, бочку з водою привезли. Тому води було достатньо. І для бджіл, і для потреб сторожа. Коротше, всі були задоволені. Але я вирішив отримувати дотацію на бджіл і тому мені потрібно було вертатися додому, і я вирішив з’їжджати з точку 12 вересня, на початку пікового цвітіння фацелії. За це якісь Боги на мене розсердилися і вселили моєму сторожу думку визвати Дракошу. Ну ви знаєте, це звір такий, великий-превеликий. Як з казок. Дракоша був голодний і з’їв дві палатки з усім скарбом. Мого скарбу тисяч на десять, і напарника не на меншу суму. І тільки після того, як Дракоша попив водички, він зник. І це добре, адже поруч було чимало вуликів. Сторожа він теж не з’їв, бо це був його друг і товариш по всяким гарячим напоям.

Ну і ось 12 вересня. Алілуя, я переїжджаю. Приїхала машина, приїхали дві людини, які повинні були переносити вулики. Один чоловік був надійний, а інший новий, який як потім з’ясувалося, по дорозі на пасіку випив два літри пива. Вулики були не скріплені, адже стрічку для скріплення вуликів Дракоша з’їв. Ну і бджоломасок теж не було, бо їх теж з’їли. Ну Ви далі розумієте, що було?! Правильно, на десятому вулику вони його роняють, і тверезого чоловіка кусають по всій голові. Йому погано, я лечу до аптеки. Купив ліки і поруч в магазині горілки на всякий випадок. Приїхав на пасіку, вколов (звісно, що не горілку), чоловік відійшов. Поки перший відходив, інший випив "Всяк випадок". Ну то таке, може він теж був пожалений. Ладно, працюємо далі. Все перенесли, поїхали додому.

Додому доїхали без пригод, бо водій був хороший і старався везти моїх бджіл без особих потрясінь. І почали грузчики носити. Ну і що Ви думаєте? І знову ви не помилились. Один з них вже піддатий і носити нічого не хоче. А що для цього потрібно зробити? Правильно, впустити вулик. Причину знайшов, на мене поорав, що я не закріпив їх і пішов. Ну а я запрягся їх носити разом з моїм знайомим. Сил не має, в кінці літа вже виснажений, але що робити?!...

Далі буде, не переключайтеся.


[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]

[Вадим Попов]

Сообщение от Happy hiver

Частина 22. 2020 рік. Листопад.



Скоро кінець року, а я ще не розповів про те, як закінчилася кочівля. Неподобство! Читайте, буде може і не весело, але цікаво!



Серпень був доволі продуктивний. Ми третій раз переїхали на нове місце, поближче до пізнього соняшника та фацелії, яка починала квітувати другий раз. Мед відкачував я вже в 20 числах серпня, але пасіка була настільки спокійна, що бджоли навіть не летіли на мед, який я виклав недалеко від вуликів. Релакс та й годі.



Вересень місяць теж обіцяв бути гарним і лагідним. Хоча і була посуха і нектару не передбачалося, але бджоли несли пилок, а матки сіяли розплід повним ходом. Дякуючи фермерам, по кругу пасіки землю переорали, бочку з водою привезли. Тому води було достатньо. І для бджіл, і для потреб сторожа. Коротше, всі були задоволені. Але я вирішив отримувати дотацію на бджіл і тому мені потрібно було вертатися додому, і я вирішив з’їжджати з точку 12 вересня, на початку пікового цвітіння фацелії. За це якісь Боги на мене розсердилися і вселили моєму сторожу думку визвати Дракошу. Ну ви знаєте, це звір такий, великий-превеликий. Як з казок. Дракоша був голодний і з’їв дві палатки з усім скарбом. Мого скарбу тисяч на десять, і напарника не на меншу суму. І тільки після того, як Дракоша попив водички, він зник. І це добре, адже поруч було чимало вуликів. Сторожа він теж не з’їв, бо це був його друг і товариш по всяким гарячим напоям.



Ну і ось 12 вересня. Алілуя, я переїжджаю. Приїхала машина, приїхали дві людини, які повинні були переносити вулики. Один чоловік був надійний, а інший новий, який як потім з’ясувалося, по дорозі на пасіку випив два літри пива. Вулики були не скріплені, адже стрічку для скріплення вуликів Дракоша з’їв. Ну і бджоломасок теж не було, бо їх теж з’їли. Ну Ви далі розумієте, що було?! Правильно, на десятому вулику вони його роняють, і тверезого чоловіка кусають по всій голові. Йому погано, я лечу до аптеки. Купив ліки і поруч в магазині горілки на всякий випадок. Приїхав на пасіку, вколов (звісно, що не горілку), чоловік відійшов. Поки перший відходив, інший випив "Всяк випадок". Ну то таке, може він теж був пожалений. Ладно, працюємо далі. Все перенесли, поїхали додому.



Додому доїхали без пригод, бо водій був хороший і старався везти моїх бджіл без особих потрясінь. І почали грузчики носити. Ну і що Ви думаєте? І знову ви не помилились. Один з них вже піддатий і носити нічого не хоче. А що для цього потрібно зробити? Правильно, впустити вулик. Причину знайшов, на мене поорав, що я не закріпив їх і пішов. Ну а я запрягся їх носити разом з моїм знайомим. Сил не має, в кінці літа вже виснажений, але що робити?!...



Далі буде, не переключайтеся.





[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ][Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи. ]

Читав Ваш пост на ФБ.
Таких сторожів треба гнати в шию. Але інших у нас, на жаль, знайти на реально...

Надіслано від мого M2004J19C, використовуючи Tapatalk